Твоїм татку, художнику,
Кожен день стиг,
Як щоразу навпомацки ловить він стиль -
А ти мила, щоразу зів'янеш той квіт,
Ну а він лиш як може, застиг..

Котра стигне, чекає, того, хто вже зблід,
І щоночі, коханням, ридаєш навзрид,
Ти, цвіти, дорога моя, вибухом квіт -
Ну а він, лиш як може, застиг

.

 Не ходи, не буди меня,
Гневно рыча -
Не тащи вниз на пол,
Чтобы я не кричал -

Лучше тихо войди,
Поцелуй меня в сон,
Улыбнусь я, скажу тебе -
Стоит ли он

Вновь проснуться, и вспомнить

прекрасные дни,
Как сверкали цветами они,
Улыбнуться, заплакать,

сказать лишь одно -
Как далёко всё стало оно..
.