Ти не плач, бо ти гарна,
Не виплакай марно
Своїх милих сірих очей
Не треба світити,
Свою кривду крити,
Й ховати це поміж речей
Тобі краще личить
(бо це гарний звичай)
Всміхнутися, бо він набрид
(А потім вночі,
Наче Сонце пече,
В подушку заплачеш навзрид)