Ти не плач, бо ти гарна,

Не виплакай марно

Своїх милих сірих очей

Не треба світити,

Свою кривду крити,

Й ховати це поміж речей

Тобі краще личить

(бо це гарний звичай)

Всміхнутися, бо він набрид

(А потім вночі,

Наче Сонце пече,

В подушку заплачеш навзрид)