- ти диви, вони їх накрили, всю землю?
- яку землю? Кілометрів два!
- то й кажу, землю!..
Марко зрозумів, що два різні слова навряд чи могли бути сприйняті однаково. Схоже на те, що одні були болгарами, а іншого.. іншого Марко не міг ідентифікувати за кількома мовами, дурними капцями на босу ногу, і вицвілою футболкою від шиї до пояса.
Марко зайшов до магазину, взяв собі два пива, відкрив з насолодою одне, що клацнуло кришкою, і смачно пшикнуло на руку.
Марко вилаявся, і побіг витирати руку з допомогою дами, що сиділа за столиком поруч..
.. потерши синяк на правому оці, Марко підібрав пиво, вибачився, і втік швидше, ніж був прийшов.
- В пічку матері! - вилаявся він. - невже не можна людині допомогти?!..
В праве плече йому прилетів напівповний стакан. Стара бабуся завдоволено засміялася: "я ще можу й костуром кинути!"..
"Аби ж йебать твоє сонце з неба!" - кинув Марко, і, потираючи око, пішов назад до лавки, де вже сиділо шестеро.
Він підійшов до лавки і оторопів: в одного сидів на плечі кажан, другий був розмальований з голови до п'ят, третій, потягуючи пиво, голубив сову, що примостилася у нього на колінах, і вже встигла засрати мишами його сандалі.. четвертий сидів у чорно-червоній робі з диким гримом на обличчі, начебто група Kiss, і цмулив горілку прямо з горла пляшки..
П'ятий сидів стримано, і видавався найадекватнішим, а от шостий...
У шостого замість двох очей було три..
Лиса голова..
Борода до грудей...
Пояс притримував як штани, так і двох голубів, котрі невдало попались..
Марко протер очі, подивився, що третє око не зникло, зажмурився, і штурханув бороданя в плече:
- привіт, я Марко Ставчич!..
Бородань виплюнув півголуба, а інший, користуючись нагодою, вилетів геть. Затим він дістав з мішка держално від сокири, розмахнувся, і уперіщив Марко знову в те ж саме око..
- Янко Георгієв!.. - проказав він.
Напевно, він мав таку звичку знайомитись..
Марко ошелешено потер праве око. Затим потер і ліве.
- Чого ти так?..
- Дістань мені сову!..
- У сусіда ж є!..
Сусід посадив сову на плече, і щосили вперіщив правицею Марко по дупі:
- Мирослав Водещ! - пробурмотів він.
Да що в них за традиції? Лупашити, знайомлячись?! Сову тому подавай.. а ну, дай спробую і я..
Марко закрутився довкола і з розмаху поцілив Миро по стегні.
- Марко Ставчич! - сказав він.
- БРАТКО! - заревіли хлопці, і відкинувши сову (голуб вже був далеко), кинулись йому в обійми.
Марко забрав відлітавшу сову, обняв двох, і сунув сову третьому.
Другий, в гримі Kiss, нахмурився:
- що ти від нас хочеш?
- дай Янкові сову!
- де я тобі її візьму?
- і Кісс нахмурився і стиснув кулаки.
ліворуч дивись!.. - закричав Марко.
Сова перелетіла до бородатого. Кісс розізлився:
- ти мені чи сову, чи пляшку горілки?!
Марко вдарив його в печінку.
Сова відлетіла геть і загубилася в вечірньому світлі.
Можливо, вона вирішила залишитися серед природи, відлетівши геть від цих непристойних хлопців, але раптово один із них заплакав, викинувши пляшку, і розтираючи сльози по неголеній фізіономії:
- Хаулу, моя дорога, нащо ви мене її рідну позбавили??..
Марко аж пересмикнувся.
..трохи пізніше, коли він ліз на дерево, страшенно просячи бога, щоб він дав йому як не крило, то хоч хвоста від тої клятої сови, що нишком сиділа на одній із найвищих гілок, і враз..
Гілка під ним хруснула, і Марко гепнувся на землю, втретє забивши злощасне око...
Схопивши сову за хвоста, і відбиваючись від її чіпких пазурів, він, подряпаний, і майже одноокий, пішов назад до нових друзів.
- Марко?
- Янко?
- У мене три
- То й?..
- Тримай одне
- А я?
- А ти сову приніс!
.
