Як власне було? Їду я додому надвечір, сиджу, нутотакенушо, глип через прохід: аж там пан Ярош світлини свої колезі, чи то пак, якогось лінка показує. І не де небудь, а за Цюрихом, біля Устера.. Я там ще Ющенка сфотав. І так надсадно на місцевому діалекті розмовля, я ледь не повірив:
Дістаю айфона, сфоткав, а він і запримітив: вибігає в Устері за мною, лупить по швейцарськи: "А шо ти робиш? Нащо світлина тобі моя?!.. Видали негайно!.." Я кажу: дядьку, ви ж у нас герой, я хоч не з дніпродзержинська, лиш киянин, але вас тут не чекав.."
Він аж відмінився в лиці.
- То я шо, каже,- уже в Швейцарії герой?..
- Для пересічного українця - так! - запевняю його я.
Ще й пивом пригостив. І світлину залишив. Крицю кувати з таких людей..
А їхав він до Устера не абияк. Ви ще почуєте. Не перемикайтесь:)
Немає коментарів:
Дописати коментар